01010, місто Київ, вул. Л.Українки,

буд. 21, кв.12

тел. 8(044) 578-11-77

 

                                                                                      01044, м. Київ, вул. Хрещатик, 36

                                                                                             e-mail:  admin@kmv.gov.ua

 

 

     Я є співвласником, по праву спільної сумісної власності квартири № 1 за адресою: місто Київ, вул. Московська, буд.5-А. Зазначену квартиру моя дружина Сидорова Надія Петрівна, використовує як житло, та і як робоче місце само зайнятої особи, - приватного нотаріуса.

Збільшення ціни комунальних послуг на утримання належного мені майна за ознаками професії моєї дружини завдає мені не тільки значну шкоду, а і моральних страждань в зв’язку з порушенням моїх Конституційних прав як Громадянина України.

 

 

 

У відповідності до ст. 12 Закону України «Про місцеве самоврядування» міський голова є головною посадовою особою територіальної громади міста Києва, який очолює виконавчий орган міської ради.

Згідно вимог ст.144 Конституції України органи місцевого самоврядування мають права приймати рішення виключно в межах повноважень, визначених законом.

Київський міський голова є посадовою особою місцевого самоврядування. А тому відповідно до вимог ст.19 Конституції України зобов’язаний діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

 

Згідно вимог закону п.2 ст. 28 Закону України «Про місцеве самоврядування» до відання власних (самоврядних) повноважень  виконавчого органу Київської міської ради належить встановлення в порядку і межах, визначених законодавством, тарифів щодо оплати побутових комунальних послуг… які надаються підприємствами та організаціями комунальної власності відповідної територіальної громади.

Тобто Закон чітко визначив, що повноваження в галузі бюджету, фінансів і цін в системі місцевого самоврядування належить виключно виконавчому органу міської ради.

 

Згідно Указу Президента України «Про державну реєстрацію нормативно-правових актів
міністерств та інших органів виконавчої влади» № 493/92 від 03.10.1992 року (із змінами та доповненнями) нормативно-правові  акти, які видаються міністерствами, іншими органами виконавчої влади, органами господарського управління та контролю і які зачіпають права, свободи й законні інтереси громадян або мають міжвідомчий характер, підлягають державній реєстрації.

Відповідно до п.2 зазначеного Указу державну реєстрацію нормативно-правових актів      обласних,     Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій, їх управлінь, відділів, інших підрозділів, а також місцевих органів господарського управління та контролю - здійснюють обласні, Київське та Севастопольське міські управління юстиції, саме які і складають державні реєстри зареєстрованих ними нормативно-правових актів.

 

Державна реєстрація нормативно-правових актів, це є державна гарантія забезпечення
охорони прав, свобод і законних інтересів громадян України від порушення суб’єктами владних повноважень Законів та Конституції України.

На цей час на офіційному сайті Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в місті Києві інформація щодо державної реєстрації нормативного акту рішення Київської міської державної адміністрації у формі Розпорядження № 1488 від 30.10.2008 року, - відсутня.

 

Цей факт підтверджує що Київський міський голова, щодо збільшення ціни на комунальні послуги для окремої категорії громадян та видачі розпорядження № 1488 від 30.10.2008 року перевищив надані йому повноваження:

 ст.13 Закону України «Про столицю України - місто-герой Київ»,

ст. 42 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» та

ст.39 Закону України «Про місцеві державні адміністрації».

 

 

- бюджетних установ,

- суб’єктів господарювання.

Згідно з переліком суб’єктів яких стосується розпорядження Київського міського голови в п.13 зазначено «приватні нотаріуси».

 

Зазначене свідчить про ігнорування  посадовою особою системи права, яка існує в Україні.

Я громадянин, який за фахом юрист, і я розумію, що до досконалої системи права в Україні ще далеко, однак я не можу погодитися з дискримінаційним відношенням до мене і повним ігноруванням суб’єктом владних повноважень діючого законодавства та моїх Конституційних прав.

 

Господарський кодекс України нормою ст.55 чітко визначив поняття суб’єкта господарювання. Жодної норми закону в законодавстві України не існує, яка би інакше визначала поняття суб’єкта господарювання. 

У відповідності до Закону суб’єктами господарювання визнаються учасники господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючі господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обов’язків), мають відокремлене майно і несуть відповідальність за своїми зобов’язаннями в межах цього майна.

Суб’єктами господарювання є:

-         господарські організації – юридичні особи, створені відповідно до Цивільного кодексу України, державні, комунальні та інші підприємства, створені відповідно до цього кодексу, а також інші юридичні особи, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані в установленому законом порядку;

-         громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані відповідно до закону як підприємці.

Для суб’єктів господарювання законодавець визначив такі поняття, без яких останній не може бути таковим: утворення суб’єкта, установчі документи, державна реєстрація, припинення діяльності, ліквідація суб’єкта господарювання і таке інше, що ніяким чином за правовим змістом не може стосуватися самозайнятої особи незалежної професійної діяльності, - якою є приватний нотаріус.

 

Зазначений Указ Президента України було видано у відповідності до п. 4 розділу XV «Перехідних положень» Конституції України в редакції 1996 року.

 

У відповідності до п.14 ст.92 Конституції України виключно законом України визначається організація і діяльність нотаріату. В системі права України існує лише один спеціальний Закон який визначає організацію і діяльність нотаріату, - закон України «Про нотаріат» № 3426-XII від 02.09.1993 року (із змінами та доповненнями).

Жодною нормою цього закону приватного нотаріуса не визнано суб’єктом господарювання, навпаки приватному нотаріусу заборонено (ст.3 Закону України «Про нотаріат») перебувати в штаті інших державних, приватних та громадських підприємств і організацій, займатися підприємницькою та посередницькою діяльністю, а також виконувати іншу оплачувану роботу.

Тому затверджувати перелік споживачів теплової енергії, послуг централізованого опалення та постачання холодної і гарячої води та водовідведення, яким правовий статус самозайнятої особи, незалежної професійної діяльності - приватного нотаріуса визначено як суб’єкта господарювання, - є незаконним.

Жодною нормою Закону, жодному органу чи посадовій особі місцевого самоврядування чи виконавчої влади не надано право визначати організацію нотаріату України, в тому числі і Київському міському голові.

 

 

Зазначена посадова особа, прирівняла нотаріуса за його професійними ознаками до діяльності казино, закладів грального бізнесу, розважальних, нічних клубів, стрип - клубів, стрип - барів і т.д.

Однак приватний нотаріус, це громадянин, який не є підприємцем і нотаріальна діяльність не має на меті одержання прибутку. Приватний нотаріус це лише фізична особа – громадянин України, який обрав своєю професією саме нотаріальну діяльність, так само як і адвокати, судді, художники, лікарі і обмежувати фізичну особу в  соціальних гарантіях за ознаками професії, - це є порушення вимог Конституції України.

Згідно ст.24 Конституції України «громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом. Не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками».

Конституція чітко визначила, що жодна посадова особа, жодний орган місцевого самоврядування чи виконавчої влади не має права встановлювати будь-які обмеження чи привілеї громадянам України в залежності від його професії, соціального чи майнового стану.

Стаття 13 Конституції України встановлює, що усі суб’єкти права власності рівні перед законом, а отже ціна комунальних послуг на утримання майна, яке перебуває у власності фізичної особи, без визначення законом, не може бути на власний розсуд, диференційовано встановлюватися Київським міським головою, в залежності від професійної діяльності власника цього майна.

 

„Однією з найважливіших умов визначеності відносин між громадянином і державою, гарантією закріпленого у статті 21 Конституції України принципу непорушності прав і свобод людини є стабільність Конституції, яка крім інших чинників, значною мірою визначається правовим змістом Основного Закону ” (висновок Конституційного Суду України № 2-в/99 від 02 червня 1999 року).

 „Конституція України як головне джерело національної правової системи є базою поточного законодавства ” (Рішення Конституційного Суду № 3-рп2002 від 12 лютого 2002).

 

 

На підставі викладеного, керуючись нормою ст.55 Конституції України, ст.ст. 6, ч.1п.1 ст.18, ч.2 ст.19, 104, 105, 117, 118 КАС України, враховуючи, що дії Київського міського голови щодо видачі розпорядження № 1488 від30.10.2008 року «Про затвердження тарифів на теплову енергію, встановлення та погодження тарифів на комунальні послуги з централізованого опалення і постачання холодної та гарячої води, водовідведення для окремих бюджетних установ та суб’єктів господарювання» порушує мої майнові права та інтереси як співвласника спільної сумісної власності  майна (житлової квартири) і не відповідає вимогам норм:

 

ст.ст.1, 3, ч.2 ст.6, ст.ст. 8, 19, 21, 92 Конституції України,

ст.ст.28,42 Закону України «Про місцеве самоврядування»,

ст.ст.13, 17 Закону України «Про столицю України – місто – герой Київ»

ст.ст.39-41 Закону України «Про місцеві державні адміністрації»

ст.3  Закону України «про нотаріат»

Указу Президента України «Про врегулювання діяльності нотаріату в Україні»

№ 932/98 від 23 серпня 1998 року,

Указу Президента України «Про державну реєстрацію нормативно-правових актів
міністерств та інших органів виконавчої влади» № 493/92 від 03.10.1992 року

Рішенню Конституційного Суду України № 9-рп/2001 від 19 червня 2001 року,

Рішенню Конституційного Суду № 3-рп/2002 від 12 лютого 2002,

Рішенню Конституційного Суду України № 2-в/99 від 02 червня 1999 року

 

 

        1. ВИЗНАТИ ПРОТИПРАВНИМИ ДІЇ суб’єкта владних повноважень Київського міського голови щодо видачі розпорядження № 1488 від 30.10.2008 року «Про затвердження тарифів на теплову енергію, встановлення та погодження тарифів на комунальні послуги з централізованого опалення і постачання холодної та гарячої води, водовідведення для окремих бюджетних установ та суб’єктів господарювання» в частині окремого його положення - пункту 13 переліку окремих бюджетних установ та суб’єктів господарювання –споживачів теплової енергії, послуг з централізованого опалення та постачання холодної і гарячої води та водовідведення.

 

 

«Про затвердження тарифів на теплову енергію, встановлення та погодження тарифів на комунальні послуги з централізованого опалення і постачання холодної та гарячої води, водовідведення для окремих бюджетних установ та суб’єктів господарювання» в частині окремого його положення - пункту 13 переліку окремих бюджетних установ та суб’єктів господарювання порушує мої права та інтереси як власника майна та щодо  професійної діяльності, та існує очевидна небезпека заподіяння шкоди моїм правам до ухвалення рішення в адміністративній справі за цим позовом, а також є очевидним що захист моїх права та інтересів стане неможливим без вжиття заходів забезпечення позову, 

Прошу Суд в порядку забезпечення адміністративного позову, -

ЗУПИНИТИ ДІЮ розпорядження Київського міського голови № 1488 від 30.10.2008 року «Про затвердження тарифів на теплову енергію, встановлення та погодження тарифів на комунальні послуги з централізованого опалення і постачання холодної та гарячої води, водовідведення для окремих бюджетних установ та суб’єктів господарювання» в частині окремого його положення - пункту 13 переліку окремих бюджетних установ та суб’єктів господарювання – споживачів теплової енергії, послуг з центрального опалення та постачання холодної і гарячої води та водовідведення.

 

 

 

 

 

 

18 листопада 2008 року